У 1830 році у Боб’ятині була парафіяльна школа. Розміщувалася вона біля колишньої старої церкви Святого Миколая. Там була громадська канцелярія і при ній, власне, було приміщення старої школи аж до Першої світової війни. Боб’ятинці пам’ятають, що ще перед 1914 роком вчителями працювали Перетятко, Мар’ян Ящук, Бас. Двірські поляки, що були на службі у властителя Боб Двірські поляки, що були на службі у властителя Боб’ятина, вирішили заснувати школу з польською мовою навчання. Сталося так, що деякий час у війну і після неї існували в селі дві школи: українська і польська. До 1917 року школа розміщувалася у громадській канцелярії, яка була біля колишньої старої церкви. Нову школу на «Острівку» громада Боб’ятина збудувала ще перед Першою світовою війною, та не с викінчити – зашкодила війна. Нову чотирикласну школу вдалось доробити лишень після воєнного лихоліття. Сама школа була мурована, дах покритий бляхою. Східна частина школи мала дві кімнати для навчання дітей, а західна частина приміщення планувалась, як житло для вчителів. В чотирикласній школі тоді було потрібно вчитися шість років. Вчителями були Григорій Петришин (1925-1939р.) і Антоніна Бєлянська. Словом згадують вчителя Петришина. Він приносив на урок гітару і грав учням. То було для дітей свято. Добре тренував дітей у співі, що в школі вони вже вміли співати триголосо. Вчитель Григорій Петришин керував ще в селі хором і драматичним гуртком. Після Петришина, який пішов на Східну Україну, спокушений більшовицькою пропагандою , вчителювати в Боб’ятині почав Покотило з Тартакова. Згодом до села прийшов новий учитель, Петро Стаяницький із дружиною. Був він родом із Радехівщини з с. Корчина. З ним в школі працювала Софія Філевич. Директував з 1939 по 1944р. Коли в 1941р. в селі був організований «Курінь виховання молоді» ім.. Євгена Коновальця, то курінним призначили таки директора школи, бо Петро Станицький – бувший воїн УПА. Помер він в 1944р. Хоронив директора о. Василь Фартух, а панахидою керував Іван Омелян, член ОУН, учень Сокальської педшколи. Між воєнний час працювали у школі Ванда Бєлявська, Гелєна Вольф, Владислав Франц. В 1944 році директором школи був Сава Войтович, родом з Тудоркович. В повоєнні роки школа одержує статус семирічки. З 1944 по 1945 рік директором школи був призначений Йосип Іванович Джугало із Сокаля. Семен Kew. P с. Горбкова був директором з 1945 – 1946рр. Семен Васильович закінчив Сокальську гімназію, до вибуху ІІ Світової війни вчився у Львівському університеті. Спочатку у 1942 – 1944р. директорував на Романівці, а опісля був переведений директором школи в село Боб’ ятин. Член ОУГ. Був над районним провідником. У січні 1946 року, якраз на учительській конференції в Сокалі заарештований органами НКВС. Засуджений на 19 років позбавлення волі. Після нього директором школи був Остап Ярко, брат місцевого священика УГКЦ о. Володимира. Десять років (1948 – 1958рр.) вчителював у Боб’ятині талановитий педагог, краєзнавець, історик, поет, поліглот (вільно володів 8-ма мовами) Олександр Матвійович Мартинюк родом із села Берешин з Холмщини. З 1948 по 1954 роки був директором школи. Він збирав фольклор, досліджував історію і традиції нашого краю. З усіх учителів, які в той час працювали з ним, найглибший позитивний слід по собі залишили педагоги Купріянчук П.В., Снеданко К.П., Щуцький М.Ц. . Про математика Марціна Цезаровича Щуцького досі ходять в селі легенди, як про самобутнього педагога. На жаль, він виїхав із села на свою Батьківщину, в Житомирщину. В 1954 – 1966рр. школу очолював Михайло Григорович Ляш. В час його директорування школа із семирічної була переведена у восьмирічну. Сталось це першого вересня 1959 року. Історик за фахом Володимир Степанович Лакомий із Залижні очолював педколектив 1966 – 1979рр. За час його директорування сталася в селі надзвичайна подія. На приміщені сільської ради вивісив хтось червоно-чорний бандерівський прапор.Працівників КДБ різних чинів наїхало повно. В селі по хатах робили трус, перевертали все в скринях, шукали матерію, подібну до прапора. Сколихнувся район, область і Київ … Село взяли в облогу. А в цей час рівно через тиждень на західній стороні школи досить великими буквами був виведений напис, який в сто раз більше сколихнув село … Чорними літерами красувалось написане: «Смерть комуністам! Хайль Гітлер і Україна!» Можна собі тільки уявити, яке сум’яття викликало в рядах кадебешників оце дійсно на той час геройська акція. Почалися допити бувших членів ОУН – УПА. Багато учнів школи було піддано допитам, звичайно, не оминули і директора. Резонанс про події в Боб’ятині був великий… Як не старались, але причетних до цієї події в селі так і не виявили. Постійно потім нарікав: «Цей проклятущий Боб’ятин…» . Тодішній голова райвиконкому Гонтаренко без ніяких на те причин все ж таки змістив Лакомого В.С. з займаної посади. Подальшим директором був Володимир Тимчак (1979 – 1981рр.). не затримався довго. Найбільш плодовита діяльність припадає на час директорства українського мовника Василя Михайловича Мандзеняка, випускника Львівського державного університету ім. Івана Франка, уродженця села Русилова Буського району. Це були 1981 – 1990рр. Це за його безпосереднього старання в селі була збудована нова школа, яка стала окрасою всього села. До цього часу школа розміщувалася аж в трьох віддалених один від одного приміщеннях, що створювало певні незручності,як вчителям так і учням. Постало питання будівництва нової школи. 4 січня 1985 року було закладено першу цеглину в будову нового приміщення Боб’ятинської ОШ. Зробив це бригадир будівельної організації С. Петрига з Лучиць. В березні всигли викінчити перший поверх, а 1 травня вже була перекрита плитами вся школа, 24 липня звели і покрили шифером дах. 1 вересня 1985 р. було урочисте відкриття нової школи, яка була зведена за рахунок місцевого господарства колгоспу «Перемога» На урочисте відкриття школи прибули заступник голови райвиконкому І.А.Гайовий, секретар райкому партії П.Г.Бриняк, завідуючий райво Б.І.Садовський, голова місцевого господарства Б.Г.Гнатюк, сільський голова, батьки, жителі села. Директору школи В.М.Мандзиняку був вручений символічний ключ від школи. У вересні 1990 року школу прийняв молодий вчитель Ігор Євгенович Олійник – історик за фахом. Час його директорства був всього три роки. З 1994року і до сьогодні директором школи працює математик – Василь Богданович Басалик. За час його директорства у приміщені школи пройшли зміни. Було побудовано нову котельню. З хімічного кабінету та двох препараторських було перебудовано приміщення для садочку. І 1 вересня 2007року було урочисто відкрито Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок». На урочистому відкриті були присутні Кінах О.О. – голова Сокальської РДА, Р.Монастирський - начальник відділу освіти, сільський голова, батьки, жителі села. На той час у садочок привели 18 дітей віком від трьох років. Вихователями почали працювати Мартинюк М.Я., Ленько О.Б. та помічник вихователя Грицай Н.В. На даний час (2011р) у школі працює 20 вчителів Багато випускників школи прославили наше село. Так, Євген Пуздровський та Петро Хмара стали кандидатами наук, Олег Волинський став державним радником податкової служби 11 рангу, очолював державну податкову адміністрацію у Львівській області, магістр Микола Мартинюк був головним редактором історико-краєзнавчих збірників «Надбужанщина», які виходили у США, науковець Євген Пуздровський зайнявся літературною діяльністю, випустив кілька книг. Степан Хмара став народним депутатом. Ярослав Кащук – священик, декан церкви. 51 випускник стали дипломованими освітянами.